ЩОДЕННИК ВЧИТЕЛЯ: 01/09/25

Стоп! Булінг!

Психологічні притчі

Притча «Два яблука» – притча, яка допоможе уникнути знущань у дитячому колективі.

Багато психологів і педагогів розмірковують над тим, як допомогти дитині не відчувати себе зайвою в колективі, чи можна навчити її спілкуватися, чи можуть дорослі (педагоги, психологи, батьки) певним чином звернути на неї увагу однолітків, зробити її своєю для оточення.

Але найголовніше питання: як уникнути цькування і що робити, якщо ситуація критична?

Пропонуємо вам розповісти дітям наступну притчу.

Два яблука

Одна вчителька вирішила поділитися своїм досвідом донесення до учнів, чому цькування – це погано:

«Одного разу перед початком занять я зайшла в магазин і купила 2 яблука. Вони були практично однакові: той же колір, приблизно рівний розмір… На самому початку класної години я запитала у дітей: «Чим відрізняються ці яблука?» Вони промовчали, тому що дійсно особливої різниці між плодами не було.

Тоді я взяла одне з яблук і, звертаючись до нього, сказала: «Ти мені не подобаєшся! Ти погане яблуко!». Після цього я кинула фрукт об землю. Учні дивилися на мене, як на божевільну.

Потім я простягнула яблуко одному з них і сказала: «Знайди в ньому щось, що тобі не подобається і теж кинь на землю». Учень слухняно виконав прохання. Після цього я попросила передати яблуко далі.

Треба сказати, що діти легко знаходили в яблуці якісь недоліки: «Мені не подобається твій хвостик! У тебе негарна шкірка! Так, в тебе одні черви!» – Говорили вони і кожен раз кидали яблуко на землю.

Коли фрукт повернувся до мене, я ще раз запитала про те, чи бачать діти якусь різницю між цим яблуком і іншим, яке весь цей час лежало у мене на столі. Діти знову були в замішанні, адже, попри те, що ми регулярно кидали яблуко на підлогу, якихось серйозних зовнішніх пошкоджень воно не отримало і виглядало практично так само, як і інше.

Тоді я розрізала обидва яблука. Те, яке лежало на столі, було білосніжним всередині, воно всім дуже сподобалося. Діти погодилися, що з задоволенням з’їли б його. А ось друге виявилося всередині коричневим, покритим «синцями», які ми йому і поставили. Його ніхто не захотів їсти.

Я сказала: «Діти, але це ж ми його зробили таким! Це наша вина!». У класі настала мертва тиша. Через хвилину я продовжила: «Точно так само відбувається і з людьми, коли ми їх ображаємо або насміхаємось. Зовні на них це практично не позначається, але ми наносимо їм величезну кількість внутрішніх ран! »

До моїх дітей ще ніколи нічого не доходило так швидко. Всі почали ділитися своїм життєвим досвідом, наскільки їм неприємно, коли їх ображають. Всі ми по черзі поплакали, а потім разом розсміялися. Коли урок закінчився, діти почали обнімати мене і один одного. Як же добре, що мої зусилля не були витрачені даремно!

Вправа «Розбите серце»

Булінг — зло

Дитячий булінг, хто того не знає…

Сміються всі, а плаче лиш один,

Бо в нього кожен камінець кидає.

Такого не буває і в тварин.

Це дуже підло, хай це кожен знає

І береже для доброти слівце.

Така жорстокість серце роз’їдає

І в першу чергу тих, хто робить це.

Вправа «Розбите серце»

Ведучий читає оповідання. Всі учасники, почувши в тексті образливе і неприємне для головного героя оповідання, показують великим пальчиком руки донизу. Один учасник в цей час відриває шматочок від паперового серця.

МАЛЕНЬКИЙ ГОРБАНЬ

Квітень. Свято. На вигоні за шахтарською слобідкою весело й шумливо. Дівчатка грають у крем'яхи, а хлопці — у м'яча.

Погожий день викликав із халупки навіть старого колишнього шахтаря діда Антипа. Він сидить на призьбі під вікном, а поряд із ним — онук Павлик. Обоє захопливо спостерігають за хлоп'ячою грою. Павлик захотів теж піти погратися, а дідусь, поглянувши на його горб, променисті й глибокі очі, зніяковів і сказав, що там хлопці можуть його образити. Якщо вже хоче, хай іде до дівчат, дівчата любили з Павликом гратися, слухати його поважну мову, і цікаві казки, тому охоче брали до свого гурту. А казочок Павлик знав багато. Любив, як їх йому розказувала на ніч мама, переживав за бідолашного зайчика, якого Коза-Дереза вигнала з його хатини.

Вночі йому снилися химерні, чарівні сни, які він, маючи добру пам'ять, потім переказував дівчаткам.

Через страшний горб товариші цуралися Павлика, тому він звик бути на самоті. Лагідний світ казок зробив його серце чутливим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним.

Хлопцям набридло гратися, й вони посварилися за дурницю. Власник м'яча хотів його забрати, але Захарко повалив того на землю й придавив коліном. Павлик заступився за хлопця, а Захарко став йому погрожувати та ображати.

Дівчата покликали Павлика в степ. Хлопчик любив блукати в степовій траві, дивитися на небо, хмарки, слухати пісню жайворонка, складати думки в гарну казочку.

Захарко знайшов жайвороняче гніздечко з відкладеними яєчками. Діти вирішили не чіпати його, а встромити паличку, намітити й прийти тоді, як з'являться пташенята, щоб позабирати їх.

Павлик сказав, що забирати пташенят не можна, пташка плакатиме. Захарко зло посміявся з нього. Коли діти відійшли, Павлик повисмикував палички. Захарко це побачив, налетів на маленького горбаня й бив доти, поки той знепритомнів.

Дівчатка покликали діда Антипа, і він відніс онука додому, поклав у ліжко й гірко задумався над долею хлопчика. Дала мати серце, та не дала вроди. А без вроди немає й щастя. Винен же в усьому батько-п'яниця.

Коли прибігла сполохана мати, Павлик уже спав…

- Що сталося із серцем Павлика?

- Пропоную переглянути відеоролик . Кожен для себе зробить висновки, що булінг – це зло.

Спільна робота зі шкільним та місцевим бібліотекарем.

ЧАРІВНИЙ СВІТ БІБЛІОТЕКИ

Хто в чарівний світ пригод
Потрапить бажає,
Той нехай в бібліотеку
Зразу завітає.
І хто хоче історію
Всього світу знати,
Тому також в цей будинок
Раджу не минати.
Хто ж у море всіх наук
Захоче пірнути,
Тому вже бібліотеку
повік не забути.

Ірина Охтирська

Ми у сільській бібліотеці

З перших днів навчання, я люблю водити дітей до бібліотеки. Світ, у якому живуть книжки, оживає з приходом відвідувачів. Люблю спостерігати, як діти гортають книги, роздивляються ілюстрації, як цікавинка спалахує в їхніх оченятах.

Можливо, хтось з них полюбить читати так, як люблю читати я.